- роботящий
- —————————————————————————————роботя́щийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
роботящий
Смотреть что такое "роботящий" в других словарях:
роботящий — а, е. Старанний, завзятий у праці; працьовитий. || Належний, власт. працьовитим людям. Роботящі руки … Український тлумачний словник
невсипущий — а, е. 1) Пильний, старанний, ретельний, неослабний, уважний. Невсипуще око. 2) Який не знає втоми і виявляє наполегливість, настирливість у роботі; невтомний, роботящий. || Завзятий, невгамовний. 3) Який не перестає діяти, існувати; постійний,… … Український тлумачний словник
працьовитий — а, е. Який сумлінно ставиться до роботи (про людину). || Який відзначається сумлінним ставленням до праці (про колектив). || у сполуч. зі сл. руки. Роботящий, звиклий до праці. || Який виконує корисну роботу (про тварин або машини, механізми… … Український тлумачний словник
робітливий — а, е, заст. Працелюбний, роботящий … Український тлумачний словник
роботящість — щості, ж. Властивість за знач. роботящий … Український тлумачний словник
робочий — а, е. 1) Який працює, живе своєю працею; трудовий. || у знач. ім. робо/чий, чого, ч., рідко. Робітник. •• Робо/ча си/ла сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які вона використовує в процесі виробництва матеріальних благ; головний… … Український тлумачний словник
товкущий — а, е, розм. 1) Неспокійний, рухливий, непосидючий. 2) Запопадливий до роботи, роботящий, дбайливий … Український тлумачний словник
трудолюбний — а, е. Працьовитий, роботящий, працелюбний. || Сповнений праці … Український тлумачний словник
трудящий — а, е. 1) Який багато працює й живе зі своєї праці. || Який складається з таких людей. 2) у знач. ім. трудя/щий, щого, ч. Той, хто живе зі своєї праці. 3) рідко. Те саме, що працьовитий; роботящий, працелюбний … Український тлумачний словник
